Розкидані по стінах африкади.
Стара газета і холодний чай.
Уявою малюю нічні страти.
Десь за вікном ми спопелили рай.
Розпиленні думки давно сп'яніли,
І втрата сорому впивається у кров.
Нікчемного до страти засудили.
Кат зневажа загиджену любов.
Нічна апатія притисне до постелі,
І чашка кави стигне на столі...
Я параною запрошу до себе.
Ми будем пити разом на вікні.
Терпке проміння сонця все зруйнує.
І завищить, тікаючи мій страх.
Стару газету вітер пошматує,
Залишивши гидоту на губах...
