/Із циклу «Адаптація»/
Вчора дядькові виповнилося очікуваних шістдесят років і дядько опинився на пенсії. Вихід відмітив у забігайлівці. Проснувся удосвіта у міліцейському відділенні: кишені – вивернуті, ребрам – боляче. Щоб відпустили додому – заплати! А чим?
- Дзвони тітці! – черговий не жартував. – Послуга за телефон – за окрему плату: на пляшку! Ми міняємось! До зміни – вспієш?
Прибігла тітка: - Батюшки! Якого лиха накоїв? – вереснула.
Прибігла тітка без грошей.
Побігла тітка за грішми.
Принесла тітка гроші. Червоних папірців з Леніним принесла. За послуги, які можна зам’яти по таксі, виявилось:
- Принесла ти, тітко, грошей мало!
Побігла ще раз. Принесла ще – купонами.
- А за телефонний дзвінок? Бо від тих грошей мені з помічником не холодно і не жарко! – уперся черговий.
Благала тітка, на коліна ставала, сикнулася руку поцілувати.
- І тебе зачинимо! За ґвалт у відділенні! А час спливає! – черговий був невблаганним.
Доперла тітка, як вийти із скрути, побігла.
Завернула тітка у двір до сусіда, постукала у шибку:
- Веди, Мартине, своїх Мар’яну з Зюзькою злучати до мого козлика Шльондрика , та хутчіш, бо мені з чоловіком треба відлучатися! – схитрувала. – Сотенного за дві кози Шльондрику вистачить!
Повернула тітка дядьків борг черговому. Дядька випустили.
Ранок. Людей на вулиці не видно. Тітка дядька з пересердя по шиї – хряп, хряп!
- Хоч по щияці надаю!
- Нехай хоч тобі полегшає! – дядько на тітку не сердився. – Набігалась! – жалів тітку.
Черговий міліціонер, який щойно вийшов услід за щасливою парою цигарку випалити, погрозив з порогу тітці пальцем:
- Зачиню за хуліганство!
Тітка зиркнула на всі боки: - Нікого?! – повернулася до міліціонера спиною, задерла спідницю, нагнулася, вигукнула: - Ось! Ось ти мене закриєш! Здирник! – випросталась і швиденько потягнула дядька за собою якнайдалі від відділення.
Вчасно. Черговий на порозі аж запінився. На поріг вибіг помічник чергового: - Шо? Шо таке?
- … м’яке! – буркнув черговий – Треба було відразу бігти! Чухало!
- А чо відразу чухало?
- Іди! – черговий вштовхнув помічника в двері відділення і зачинив їх за собою.
- Бачили? – невідомо навіщо спитав дядько у тітки.
- Та показувала ж! – невідомо навіщо відповіла тітка дядькові і взяла його під руку. – По печінці не били? А по нирках? А по сідницях?
- Не пам’ятаю!
- То дай я ще і по шияці надаю! – ніяк не вгамовується тітка.
Дядько нагнув голову:
- Дурна! Люди ж засміють! Ні світ , ні зоря – як бовдура лупиш!
- А ти шо, хотів, шоб я і тобі показала?.. Так хоч, для душі, по шияці надаю!..
