Гойдає простір зорей світло
та легкі присмаки глінтвейну.
І ось шляхами, дуже звикло
в лабети рухаю сімейні.
Укотре сором витискає
моя неспоєна потреба.
А я калюжами стрибаю.
Так напівмісячно у небі...
Вже вкотре так, без вихідних:
усе тобі книжки та пиво.
У лісі став та видих-вдих.
Я знову тут, а поруч - диво.
Все якось сумно і пече.
Й тобі добраніч, моя бейбі.
Ось мій паркан уперсь в плече.
Так напівмісячно у небі...