♠
І я один серед цього натовпу. Йду темними вуличками додому. Втомлений з роботи, думаю про їжу, тепле ліжко і мрію. Навушники приклеялись до вух. Я йду додому.
Натовп різноматний, як польові квіті серед степу, що краю немає. Все різне. Всі різні. Всі дивні. Кожен унікальний. Я знаю.
Дивлюсь на світлофор, ще не підійшов, а вже змінив його колір на зелений. Це не магія, це Всесвіт посприяв моєму бажанню. Подякував.
Вдома старий друг приготував вечерю. Знайомий курить кальян. Я відмовляюсь і йду курити сигарету. Згадую Пауло Коельо, - "Якщо ангели досі приходять до нас, значить в Бога ще багато справ". Отже суд переноситься.
Шукаю ту єдину, а знаходжу дешевих сучок, що дрочуть в самотності. Скучаю за моєю проституткою та моїм хлопцем. Але я не сплю з ним.. Не люблю його.. Він просто гарний..
Пора би спати, пора б заснути, завтра буде новий день, тяжка робота і так до вечора. А далі гарячий чай і фільм, щоб відпочити. Але життя надто коротке, щоб тратити його на всяку фігню і надто довге, саме для того, щоб працювати. Відпочивати будемо в Раю. Райськім саду. Едем..
Хочу жіночого тіла для ніжності. Тихий, ледь вловимий шепіт.
Йду один серед натовпу, що усміхається, плачить, кричить та бешкетує. Радію, що є частиною цього життя.