Безглузді зустрічі,признання..
Холодні ночі й дні..
Нещирі і різкі цілунки
у мене на щоці..
Фальшиві дотики.
Усмішка-без щирості очей,
а справжності нам тре повчитись
в новонароджених дітей.
Байдужі погляди і вчинки,
відсутність співчуття,
а у думках людських вселилась-
зневіра в майбуття.
Убиті почуття,без бою,
важкий тягар в душі..
мов зомбі на автопілоті
існуєм на Землі.
Померлі вже давно надії
зруйновані-життям.
Та серце їх не відігріє..
занадто довго вони сплять..
Намочені сльозами очі-
просохли й не печуть.
Безхмарнеє моє дитинство
нажаль не повернуть..
Завмерле серце-знову б'ється.
Хоч тихо,але в такт..
І губи,рідко,та сміються
крізь біль людських утрат!
Пекучі сльози вже не рвуться
щоночі із очей!
І не торкнуться вже ніколи..
твоїх міцних плечей..
Глухі удари підсвідомості,
реанімація відчуттів..
Порожнє місце у м'язі скорочення,
на місці любові-придавлений гнів.
Зашиті рубці у тілі-
розходяться,їх роз'їдає кислота,
яка вирує із кровообігом,
немов в ходячого мертвеця.
Загублені навіки мрії
укрились грубим шаром бруду..
І не посмієш ти зробити
більше із мене ляльки вуду!
Я віднайду у собі сили!!
Щоб моя могутність тебе бісила.
Сам,захлинайся своєю жовчю.
Прощай,бацила!Інфекцій досить!!!
Стало цікаво, зайшов почитав.
Так, емоційне наповнення схоже. Головний зміст "щоб вилікуватись, треба поставити діагноз, тобто назвати речі своїми іменами".
Христина Рикмас відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Егеж... Влучна фраза Завжди рада вашим візитам,ціную.