Тінь впала навколішки, просить прощення,
Я не пробачу і не відпущу її.
Завтра спасіння, сьогодні пекельна
Зустріч з душею, котру отруїв.
Впади й ти навколішки, кричи і ний.
А я посміюся. Сидячи в кріслі.
Пам'ять – порох, хоч і старий,
Проте потрапляє на очі слізні.
А я не впаду і не буду просити,
Я виріс душею на самоті,
Не пийте отрути, а я буду пити,
Бо сам знаю шлях у своєму житті.
