…

Тінь  впала  навколішки,  просить  прощення,
Я  не  пробачу  і  не  відпущу  її.
Завтра  спасіння,  сьогодні  пекельна
Зустріч  з  душею,  котру  отруїв.

Впади  й  ти  навколішки,  кричи  і  ний.
А  я  посміюся.  Сидячи  в  кріслі.
Пам'ять  –  порох,  хоч  і  старий,
Проте  потрапляє  на  очі  слізні.  

А  я  не  впаду  і  не  буду  просити,
Я  виріс  душею  на  самоті,
Не  пийте  отрути,  а  я  буду  пити,
Бо  сам  знаю  шлях  у  своєму  житті.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352252
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2012
автор: Коваль Богдан