Навколо за вікном - лише сніги,
Дніпро ламає кригу, скутий.
Поруч зі мною тут сліпі кроти,
Їх погляд невидющий - лютий.
У душу, вжалену уже,
Пихають загребущії лабети,
Роз’ятрене ж бо серце не німе -
Але вони повірили в прикмети:
Лиш сонце зійде - і прийде весна,
Пробудить магією ніжнії суцвіття.
Та все не так, тримається зима,
Позиції не здасть у верховіттях.
І хоч поки терпить усередині
Могучий правердності голос,
Та справеливості шляхи усі можливі.
Й терпіння залишився тільки волос.
