Чорним вороном,
межи хмар,
у бурштиновому пір’ї.
Не під Богом,
не між нами
і не з міфічного повір’я.
Вилитий зі сталі
мудрих дерев,
що полягли ради нього,
простягається в небі
зачарований рев
мовою народу німого.
Есенція колискового співу
з вуст мати-природи,
що небо
струнами розіп’яла;
сивими нитками
зіткала свободу,
в орнаменті танцю
всіх очарувала…
Той інструмент,
що шепотом басу
огорнув усю Кулю;
Деміург,
з вуста якого лине Парнас.
Возвеличується в небі
співом зозулі
прекрасний дідуган
контрабас.
