Хвора уява, звихнутий розум,
Дивні, незвичні пейзажі.
Жахіття скажені кожного разу,
Коктейль дежавю і пасажів.
Мацає темряву злякане око,
Ноги судомою зводить,
Не змусиш ступити ти їх ані кроку.
Прислухайся, ззаду хтось ходить.
Стіни полущені, пліснява всюди.
Запах некрозу в повітрі,
Серце нестримно виламує груди
Й лиш морок у світла палітрі.
У вухах відлуння щурячого писку:
Шкребуть у кутках, волоцюги.
Судини тріщать від надмірного тиску,
І м'язи ревуть від напруги....
Це вчора я йшов так із клубу додому,
Я був ніби зовсім не п'яний,
Зплутав я двері й в підвалі вогкому,
Зустрів я цей ранок туманний.
Не ображайтесь. Я мирна, в основному, людина. Просто ви так з осудом до інших. А я не люблю, як когось принижують.
Jim Drake відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...та я теж мирний..без образ.. ...та я і не принижую...тобто, якщо, взяти всіх тих хто пише, в кожного є щось таке, що не достойне написання...от я, наприклад, таке похабство намагаюсь переробити, щоб можливо було комусь те показати, така собі самоцензура...