З піхов весняних в акварелі ,
Вийма веселка пензЕлі .
Із почуттів нам синь небесна ,
З чудес малює вензелі .
Твоя постава – місяць в Овні ,
Твої порухи чарівні .
Гріху незайманого повні ,
Немов струмочки лісові .
Навкруг весна життям буяє ,
Єство закохане , в красі .
В пориві час пливе неспинно :
Йому щебечуть соловї .
В тобі втоплюся , розчинюся ,
Як рання повінь по весні .
До біса спокій , не спинюся ,
Хай гріх проснеться , в каятті …
Нуртує кров і душу гріє ,
Бентежить тіло в забутті .
Засну , зімлію і проснуся ,
Нектаром в квітці – дурмані .
Серденько мліє і тріпоче ,
Так хоче вирватись з душі .
Душа кричить , стражда , благає :
Не розпинайте на гіллі .
На дворі ранок догоряє ,
Лишивши смуток десь у сні .
Віддав тобі частинку серця ,
Забрав частиноньку собі …