Мовчи. Так буде краще нам обом.
Мовчи, нам розмовляти не можна.
Я впоратись з цим повинна сама ,
Та чомусь я досі неспроможна.
«Я не хочу. Я не маю права.»
І тьма причин. І обертом голова!
І я шепчу сама, не в тому справа:
«Мовчи. Ти обіцяла.» Не змогла.
А я не хочу бути ніде зайвою,
І серця немає, вже – одні клаптики.
Я все ж стараюсь бути яскравою
Та ми ніби з різної галактики.
І я кричу тобі крізь відстані,
На переломі гордості, в ночі:
Я не хочу жити в такій істині!
Я так нудьгую! Чуєш? Не мовчи.