Одна мить перед очима
Промайнула,все - це спогад.
Поцілунок ніжний твій,такий
солодкий,наче новий.
А щастя,воно таке коротке
для тебе й мене,як та пісня
"Не налякай,нехай живе"
Розплачуватись будемо опісля.
І знову спогади і сльози
навіщо?Буде краще?
Невже ти слова свої загубила
Ти ж не любила!
Все хороше колись закінчується,
і твоя summer story дійшла свого кінця.
Не мрій,не буде краще.
Це the end,маля.
Labeo
