з мого рота вилітають яблучні кісточки
ріжуть язик
у твоєму волоссі заплутуються крихти
з чужих простирадел
ми- заманюємо пташок в такий от
незвичний спосіб
бо ліпшого ще ніхто не порадив
ніхто не сказав нам
і ми ще не знаємо як це - казати
без стуку падати, без одуріння- стріляти
на повноліття дарувати лопату
а на дитинство гармати і ґрати
і як це вміти -
доживати до шістидесяти
не передозуватись в день весілля твоїх батьків
не привалити обкуреною на похорон меншого братика
маленька гола японка
танцює між ротАми і рОтами,
в оцій площині з трицяти вісьми міліметрів.
налетівші зграї шпаків
співають на неї, cкидують простирадло
і все світло мовчить перед нами
в двацять п"ятому кадрі
