Якщо не можеш досягнути
Того, що іншим не під силу
Прийшла пора тобі збагнути
Немає у душі пориву
Міняти те, що вже набридло,
Не можеш труднощі прийняти гідно
Залишився нікчемний страх,
Що видно здалека в пустих очах
Повільно падаєш із усіма на дно
Із тими, що бояться вже давно
Сказати слово, ступити крок,
Що не лишаються морок
Тікають в тінь, де стелю і підлогу
Не розділяють на дві паралелі
Там, де не треба дивитись погоду
Там, лише дві попарні стелі
Це місце у пустій душі
Яка позбавлена змагань
Немає серця намагань
І розуму поривів нині
