Сьогодні снилась ти мені,
прийшла у сон немов примара,
зламавши рамки часові
усі незгоди постирала.
Із усмішкою увійшла,
побіля мене тихо сіла,
я так боявся обійняти
та все ж душа обійм хотіла,
хотілось міцно обійняти,
підняти й вихрем закружить,
хотілось гори позвертати
лиш щоб у сні лишитись жить
і задзвенів коханий голос,
привіт єдиний, от, прийшла
я довго вже не мала часу
та все ж для нас його знайшла
рука так ніжно доторкнулась
до не голеного лиця,
і я відчув що ми з тобою
тепер вже точно до кінця
ти біля мене у обіймах,
твій запах мед, а дотик рай,
тобі шепочу тихо-тихо,
залишся, більше не тікай,
я ж обіцяла, пам"ятаєш?
це були не пусті слова,
сумую, люблю мій єдиний,
до подиху останнього твоя.
Як і прийшла, так тихо встала
у двері вийшла, я гукав,
від свого крику прохопився
і з жалю ледь не заридав...