Холодне тепло прийшло. Осінь .
Вона прийшла так незамітно і так швидко огорнувши наше місто і наш настрій своїми золотими і казковими обіймами. Її подих відчули всі….подих ніжної чарівності заполонив нас…наші очі і наш розум.
Час,що влітку швидко плив...починає зупинятися…
Дерева починають плакати багряно-золотистими сльозами… вони втрачають ту красу яку набували протягом цілого літа…протягом одного життя….і ще одне їхнє життя закінчилося…сумно…на наступну весну вони знову оживуть…забуяють, зарухаються і заспівають свої прекрасні, зелені , весняні пісні…подарують домівку багатьом маленьким листочкам…
Але нажаль , а може на радість… свою літню домівку вони (листочки)покидають...і знають, що вони більше ніколи не повернуться додому, не будуть більше зустрічати разом сімєю схід сонця, не будть більше купатися у теплих літніх дощах, не будуть засинати разом підспівуючи вночі казкові колискові, не буде вже більше нічого…все це закінчилося, пора вирушати в останній палкий танець…вони тепер вільні,як птахи..вільні…ніхто їх не стримує, вони можуть летіти куди захочуть, якщо їм в цьому допоможе маленький осінній вітерець, він творить їхню свободу…він творець їхнього вільного щастя…він то може підхопити їх, то може навпаки залишити...все залежить від його осіннього настрою…
Вільні, і мабуть щасливі вони кружляють і кружляють і веселяться, радіють…кружляють і кружляють, вони чекали на цю мить все своє життя, готувалися…і наршті вони летять…танцюють…. створюючи в небі чарівні осінні картини…і ніхто цього небачить…ніхто не помічає…
Їхня свободатриває недовго…тоді вони торкаються холодної чорної землі, огортаючи її багряно-золотистим теплом…земля покрита теплим осіннім щастям…і це на стільки чарівно…
Холодно. Приємний літній запах заполонив мою кімнату…гарячий фруктовий чай...Думки…Осіння самотність.
Ось вдивляюся в це осіннє щастя…і хочеться просто вибігти на вулицю…вибігтиі бігти від тої самотності куди очі бачуть…бігти туди де є хтось, а не щось…огорнутисяв це осіннє щастя, бігти …танцювати…посміхатися….обійняти когось !!!:(
Хочеться відчути себе тим маленьким казковим листочком який летить і відчуває цю свободу, це щастя тих декілька секунд, апотім дарує тепло холодній чорній землі, так хочеться відчути…. подарувати цетепло комусь!!!..…еххх :(
Але час минає….вечоріє…чай холодний вже…забув про нього…зробив його спеціально, щоб відчути кусочок літа…насолодитися ностальгією…
Думки ..холодні думки..гасять мене…і думаю..це все тільки напевно бузглузді мрії..мрії про те, що ніколи не буде того , кому можна це тепло подарувати…і відчути, що тобі хтось то тепло також подарує…
Заснув…..мрійник....
