Я не є екстрасенсом. Не проводжу спіритичних сеансів і не спілкуюсь з мерцями. Хоча... З останнім твердженням можна посперечатись. Розмовляючи з деякими людьми, дійсно складається враження, що перед тобою стоїть хтось накшталт зомбі - ні вогню в очах, ні емоцій в голосі, ні радості життю. Про себе, я називаю таких людей "живими мерцями", але їм про це знати необов'язково.
Одного разу я спитала у свого знайомого: " Що по-твоєму означає слово "жити"?" На що отримала доволі цікаву відповідь: " Жити - це коли лежиш не на кладовищі в сосновому ящічку, а вдома на дивані перед телевізором і жуєш смажену картоплю. Тільки бажано, щоб готувати не самому, бо в мене пригорає". Ця відповідь мене, звісно, потішила, але це не означає, що я з нею погодилась.
Приведу інший приклад. У одній з книжок Ірени Карпи вичитала таку фразу : "Життя у найпозитивнішому його розумінні - це щільність переживання, приростання до нього, відчування його всіма можливими нервовими закінченнями". Тому для мене, життя - це, в першу чергу, емоції та почуття. Життя - це тільки, це тільки якщо "на повну". І я зараз не цитую рекламу пива, що постійно крутять по телевізору. Я лише висловлюю власні думки, які чомусь збігаються з переконаннями авторів цього слогану.
Треба жити так, щоб потім не шкодувати про витрачений час. Смакувати кожну хвилину життя і отримувати від неї справжній кайф. Оточити себе крутими людьми, поруч з якими завжди отримуватимеш лише позитивні враження.
Поки писала цей твір, спіймала себе на думці, що якби всі жили так, як я описую, то бабусі під під'їздами зникли б як клас населення. І на мить уявила себе у похилому віці. Вирішено! Буду колись крутою бабцею, що буде кожного ранку виходити на пробіжку і водитиме онуків на рок-концерти. Так навіть і старіти не страшно.
А поки-що озирнешся навкруги - усі ридають і жаліються на погане життя, владу, низькі зарплати.
Буває, їдеш у суспільному транспорті, а позаду хто-небудь нити починає. Так хочеться озирнутись і сказати: "Ну хто ж вам лікар? Життя - це те, що ми створюємо самі. А біологічний стан, чи навіть звичайна рутина - це таке-собі нудне існування. Але не втручаюся і мовчу. Не хочу викликати заздрість. Лише роблю власні висновки.
P.S. Хто витримав і все ж таки дочитав до кінця - будь ласка, прокоментуйте. Буду вдячна :))
Кажуть, цей бачення на цей світ залежить від того, з якої точки зору на нього дивитися...
Написано оптимістично, з зануренням в сьогоденні реалії, і ви праві поза сумнівом, однак є одне але... Не всі такі як ви, комусь до такого йти досить довго, а комусь ніколи, це "субєктивний" фактор, добре що ви так себе позиціонуєте...)))
Успіхів...
Mellow Onset відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
)
