Нам з тобою рік, а ми наче діти, які вірять у власне щастя і втілення власних мрій. За цей час у нас народилося безліч почуттів, які ділились на смуток і біль, радощі і печаль, сміх і розчарування.
Ми йшли одне від одного і знову вертались. Ти–вода, я–вогонь. Холодні краплі твого дощу тихо падають на мій гарячий горизонт і я розчиняюсь у барвах твоїх обійм.
Ти той, кого я колись хотіла побачити чи просто відчути. Знаю, що твій дощ шалено кохає, тільки надто боїться визнати це. Бо ти обмежений принципами, кордонами, які заважають тобі. Я не хочу бути нав'язливою чи одружити тебе з собою. Хоча частенько малюю в уяві.
Тоді, коли ти покохаєш мене, небо заграє шаленим вогнем, і вперше ми зійдемося : холодна вода та гарячий вогонь. Коли ти відкриєш свій світ для мене, то знайдеш любов. Бо я не кажу, що кохаю. Насправді я палаю...Вогнем.
