* * *
Найпречисте буття вислизає -
Вируша безтурботно у даль.
Найщиріше кохання згасає -
В тім коханні вся юність, нажаль!
.
Гіркі сльози на сукню спадають -
У самотності - воля журби.
Поцілунки вуста пам'ятають,
Тож любове, ти душу не рви...
.
Пам'ятає серденько, ще досі:
Хитро як ти змалюєш любов...
Не приходиш до мене, щоночі
І жагу не розпалюєш знов...
.
Щира юність майнувши зникає -
В чистім полі кірунок вже є!
В нелюбові те серце згасає
І щоночі тoрочить своє...
.
Ти давав обіцянки порожні,
Та покинувши легко пішов.
І не щирі слова твої: жодні!
Швидко пайташку іншу знайшов.
.
Сумно капають сльози ночами
В серці гасне кохання вогонь...
Відлітають лебідки ключами
Груди осінню тисне, либонь...
.
Віє подихом зимного краю
Низьке сонце не ріжить очей...
Майбуття невідоме вітаю -
Фантастичну звичайність речей.
.
Посміхнувшись за обрій гайнула:
В легковажності волю знайшла -
То я в юності, просто, заснула,
А прокинулась: юність пішла.
...твір розпливчастий, багато строф начебто накручують спіраль, а це все не веде до логічного завершення...бракує вишуканої рими, є навіть помилки орфографічного змісту...
автору без образ - треба вчитися...