Слова - це вітер, дівчино кохана...
Слова - це дощ... Слова - це перший сніг, -
Розвіються, розлиються, розтануть,
Ніхто ще слів затримати не зміг...
Слова ніщо. Дивитись треба в очі,
Ловити погляд, бачити усе !
Ти прочитаєш все, якщо захочеш,
В очах... І погляд спокій принесе...
Та не завжди... І очі часто брешуть.
Лукавий вогник в капосних очах...
Сьогодні світяться і іскри крешуть,
А вчора випромінювали страх !...
Не вір очам, а спробуй доторкнутись,
П'ять пальців простягнувши і пітьмі...
Відчуй вогонь! Не дай йому заснути -
Хіба вогонь зігріє уві сні ?
Але тремтіння в пальчиках тоненьких...
Хіба воно всю правду розповість?
П'ять пальчиків... П'ять дотиків легеньких...
Холодне серце їх відразу з'їсть...
Не вір словам. Не вір очам. Не можна
Довіритися пальцям... Але як ?!
А так як всі ! Як кожен і як кожна -
Попробувати треба все на смак...
02.07.02 р. Corvin
Розвіються як з неба каша манна.
Відчуй вогонь! Не дай вдягнувшись, взутись
І зникнути від тебе в сірій тьмі.
Так римованіше, а краще чи ні на ваший погляд я не знаю.
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вибачте, але тут наголошений передостанній склад кожної строфи і тому моя рима бездоганна.
А манна каша - це якось по-дитячому...
Дякую.
