Як я хочу достукатись до твого серця
Та все воно для мене закрито на паролі
Твої слова до мене гіркіше від перця
Та ти ще не знаєш моєї волі
Говориш що дарма я тебе добиваюся
Але ж тебе люблю, звісно за це я вибачаюся
Та серцю не накажеш, його не закувати
В пути самоти. І готовий я ризикувати
До тебе на відстань подиху наближатись
Звісно ти можеш на мене ображатись
Що не даю тобі пустого супокою
Та хочу щоб моя рука сплелась з твоєю рукою
Хочу щоб торкнулись поверхні наших губ
Я був би з тобою ніжним і ніколи не був би груб
Хочу щоб ти побачила мої думки і не грала в гру б
З моїм розтерзаним від твоїх слів серцем
Та поки що мої сльози вичерпую відерцем
Із моєї глибокої душі в яку падають вони
Твоя байдужість до мене і твої злі фрази
Та я готовий терпіти будь-які твої образи
Коли закохаєшся в мене, подзвони
Скажи «люблю» і все тобі пробачу
Та поки що це мрії, лиш вві сні це я бачу
А так хочеться щоб щастя було реальним
Кохання ніколи не назвеш почуттям банальним
Та ти поставила паролі, заховалась за ними
Я їх називаю обмеженнями дурними
Бо вони не дають тобі жити вільно
Завдяки їм я вмираю повільно
Мені б твоєму небі стати хмарою
Мені непомітно б стати твоєю тінню
І ходити за тобою примарою
І ти будеш дивуватись моєму вмінню
Робити тебе по-справжньому щасливою
Мені б на твої поля піти зливою
Хотів би потонути я в твоєму морі
Але мені не відомі твої паролі
Та підбираю ключ, міняю комбінації
Намагаюсь. Бо знаю немає реінкарнації
Щоб заново народитись і не помилитись
Та я вже помилку зробив. Лишається молитись
Щоб я зняв паролі своїми словами
І відчинились двері, які стоять між нами
Я стукаю в них щоб ти їх сама відчинила
Ти поставила паролі, що ти зробила?
Б’ю кулаками об двері розбиваючи їх до крові
Б’ю бо не відомі мені твої паролі
Ти чуєш ці стуки та боїшся відкривати
Бо не знаєш чи будеш ти від цього ридати
Від розчарування, біль не хочеш відчувати
А я говорю що не будеш. Тебе в цьому запевняю
Бо нашу любов ні на що не проміняю
