* * *
Ти – це тепло,
що огортає мене несподівано,
коли думаю про тебе,
коли випадково зустрічаю тебе
на вулиці.
Ти – раптова темрява
перед схлипом,
коли вимушено
проходжу повз тебе,
не торкнувшись тебе.
Ти – заборонене світло,
до якого не можна мені
наближатись,
як до розпаленого багаття
у космосі.
Я ще не вмію літати.
Ти зупиняєшся на обрії,
випромінюєш тепло і світло,
яке прагне мене врятувати...
Простягаєш у долонях слова,
які я ненастанно
намагаюсь пригадати.
Одягаєш мені крила і я,
як і ти, розчиняюсь у часі.
Ліхтарі зависають над містом,
як сяючі мрії.
Ти і я – вічні…