Вже зажевріли сонячні заграви
І кольори розбавили бліді,
А ніч втопилась в філіжанці кави,
Як клаптик шовку у морській воді.
Ще сонних вулиць не торкнувся галас,
Ранковий потяг ще не прогримів,
Лиш перша скрипка тишу обірвала-
І прокотивсь луною хриплий спів...
І стрепенулись верби,наче пави,
В п'янкім гіпнозі росяних світань,
І перший промінь перетнув так плавно
Між мороком і днем тендітну грань!
ок -- то я поспіхом так сказала. Зараз читаю усі ваші прекрасні вірші -- згори до низу -- за списком. Напишу вам листа. А щодо вашого Світанку, то хочу сказати одразу і відверто -- геніально. Це геніально.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Валю! Ваші коментарі завжди такі теплі і щирі,мені дуже приємно їх читати