Не знатиме матінка ,де я гуляла довго так. Бо ніч купальська, і є для того щоб до ранку кохатися з голубом моїм сизокрилим. Тії очі його блакитні – наче небо ,цілувати . Теє личко біле - наче молоко плекати, теє тіло орлине ,всю нічку обіймати . Любити ,любити аж до скону ,щоб не було до ранку ні щастя, ні суму .А як ту папороть знайдемо ,то і любов наша вічна буде. Та важко то ,бо у водяних і русалок свої плани ,як наблизити людей до себе.Вийде русалка на берег ,золоті кучері свої чесати ,манить - манить . Так і топляться тії молодики у воді. Не один так пропав хлопчина на нашому селі. То мушу берегти свого коханого. От саме зараз вийду з-за пагорба ,а він там біля ватри тішиться ,от зараз ,ось ще трішечки,вийду тай зацілую його. Он ,он де пташок мій ,та як прибіжу ,як обійму ,то ітепло на душі. А за вечером ,то й ніч темна -темна на зміну приходить,наче сусіди моєї Катерини -волосся чорне.Пустила вінок тай гайда через ватру стрибати ,душою радіти. Тай коханого свогоз собою взяла .А як усі шукати той цвіт чудний пішли ,той забула я за те ,так одурманили мене цілунки ті палкі. Те як шию ,тай груди любий мій пестив,теяк любив мене жадано. А як почув той спів ,то й наче небуло коханого мого. Побіг з шалем на нього . Вийшов до берега ,тай узрів,ту дияволицю водяну,а волосся наче сонце в неї ,тай так світило ,що засліпило голуба мого. Той пішов до неї уводу. Ой леле моя,леле. Та як цілувала та русалка ,та як пестила під тим місячним сяйвом. А тії вуста солодкі то лизала ,то кусала . Одежу рвала на нім,тай у воду кидала . Тай пливла то від одного берега з ним ,то до іншого. А місяць той ясний , всю ріку освітив ,а вінки на нім зі свічками ,наче тії зорі яснії .Та не було мені краси у тому ,бо билось серце у грудях наче тая голубка ,наче вилетіти з неволі хотіла. Тай вилетіла. З того часу стала я рабинею водяною ,і не одне життя молодика загубила .
ID:
258967
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.05.2011 16:37:14
© дата внесення змiн: 11.05.2011 16:37:14
автор: tininjazZ
Вкажіть причину вашої скарги
|
