Я за́вжди відгадаю твого серця звуки,
Бо твоє серце б’ється в такт з моїм,
І твої ніжні і водночас сильні руки,
І подих твій у подиху моїм.
Сплелися руки у обіймах тіл,
Я поруч тут. Все так, як ти хотів.
І ночі свічка швидко воском тане,
Твої думки запа́лю своїм станом.
І вуст вуста п’янкі шукають,
І током пробиває кожен дотик,
Що тіло моє завжди пам’ятає
Стискаєш у руці мою долоню
Пульсує в венах крові потік,
Бажання пульсом б’є у скроні…
Кружляють думки, їх вітер відносить,
Зриваюся птахом, стогоном в небо
І цілого світу замало, не досить…
Відвідую Рай - й повертаюсь до тебе.
2011р.
Ух, Дівчино, спекотно.....Пристрасть через край...так гарно описані моменти з руками!для мене це завжди особлива тема...чоловічі руки..мммм!Віршик смакувала з превелким задоволенням!
Litera відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно читати твій відгук...Твої слова більше нагороди і дають поштовх творити ще
і подих твій у подиху моїм - дуже заворожуючий образ, мені сподобався, тут присутня певна недосказанність, читач може сам дофантазовувати собі продовження цього образу
Litera відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Тарасе Ти правду пишеш.
Я цей вірш писала майже рік