27.02.2010
Її серце розірвав розряд у два кілокохання і одну мегазраду, а частинки підняв з болота почуттів і розвіяв магнітний вихор із приторно-солодких і плаксивих звуків. Хто допоможе знайти і зібрати шматочки???
21.03.2010(13:00)
Оголошення:
Рятуйте!!! Терміново треба деталі для ремонтування двигуна. Пожертвуйте запчастини для непростого мотора, який врятує спраглу істоту, потребуючу крихти тепла…або хоч вашого докору чи нелюбові, та все ж таки хоч якоїсь уваги. Подаруйте будьте ласкаві, частинку вашого. Телефонуйте за номером:одна цифра і ще одна, і додайте ще вісім.
21.03.2010(14:07)
—Хто допоможе знайти і зібрати шматочки?!??
—Я.
—Ти?
—Так.
—Хто такий?
—Ти мене знаєш. Я з твого сну.
—Маячня!
—Ні! Ти мене кликала.
—Ні… А, знаю, то та навіжена кликала! Весь час хочу здихатись її, та все не випадає, вона мене втішає своїми дурнуватими витівками. Часто гукаю на неї:"Ей, Псюхо!" , а вона не відкликається засіла в моїх грудях і не вилазить, говорить, що складає якісь шматочки до купи, але ніколи мені нічого не показує, боїться, що я все зруйную. Торочить про якесь чуле серце, яке колись було у мене, та я не хочу його, мені й так добре, ніколи не приходить та наївна Совість і не турбує мене проповідями святої, Людяність і не навідує—боїться! Так значно простіше жити(…)
—…ну, я прийшов.
—Я вже й забула, і що???
—Допомогти. Я знав тебе—Іншу. Милу, добру, ніжну…
—Ха! Ти смієшся з мене?! Я вже безсердечна—всі так говорять, у мене пустка всередині!
—Ну то й що!
—Ти не боїшся? Всі стороняться мене, а ти такий чудн`ий, ти не такий як інші…
21.03.2010(15:18)
Зима пішла, потягши за собою своїх сестер: Нудьгу, Смуту, Безнадію, Журбу і всю іншу наволоч, яку принесла у своїй торбі. Струмки талої води розмили всі погані спогади, вранішній промінець сонця блиснув у обличчя надією, а весняний вітер приніс чисте-чисте повітря. Набравши його повні груди я відчула тепло і легкий порух всередині…
21.03.2010(15:23)
—Серденько, тобі багато цукру до кави?
—Та ні, ти вже й так його мені подарував безмежно разом із частинкою того, що до серця, Милий!
21.03.2010(15:26)
Флігель потопав у розкішному, прозорому шовку зах`ідного сонця. Дві мрійливі постаті проводжали день. Але `їхній день ще тільки починався. Закутані у ароматах кави і густого вина, вони стояли замиловані і відчувалось, що ось-ось полетять двома лебедями. Пара від чарівного напою малювала кавове зерня, зі смужечкою, яка поділила його навпіл. Правда ж, воно схоже на серце закоханих? Коли у них воно одне на двох, бо подароване, бо нерозділене, бо вірне.
ID:
257808
Рубрика: Інше
дата надходження: 05.05.2011 19:47:09
© дата внесення змiн: 05.05.2011 19:47:09
автор: Гапочка
Вкажіть причину вашої скарги
|
