Не йди.
Не їдь.
Не відлітай.
Давай побудемо птахами.
Удвох.
Піднімемось за хмари.
Ще раз.
Обнімемось крилами.
Прошу́ Тебе:
Не відлітай.
Не йди.
Не їдь.
Не полишай
Двох струн, що порвані навіки.
Продовж мелодію для втіхи.
Прошу́ Тебе:
Не полишай.
Не йди.
Не їдь.
Не відпускай
Руки,
Що створена для злуки.
Гірка самотності наука.
Прошу́:
Руки - не відпускай.
Не йди.
Не їдь.
Не відпливай:
З джерел ясни́х -удвох напитись,
В річках стрімких - удвох зроситись.
Прошу Тебе:
Не відпливай.
Не йди.
Не їдь.
Побудь.
Побався.
Ще раз.
Удвох.
У ритмі
Танцю.
Ще раз.
Й завжди́...
Не їдь...
Не йди...
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Музыку послушала.
О Вашем переводе мне сложно что-либо сказать, хотелось все-таки сохранить рифму, которая присутствует в оригинале, но теряется в переводе.
AmriLaura! Как Ваше настоящее имя? Я видела, что Вы пытаетесь переводить стихи авторов сайта.
Если стихи других доставляют Вам удовольствие, наслаждение, побуждают Вас к творчеству - можно порадоваться за Вас и "побуждающих" авторов.
Единственная личная просьба: в плейкасте, там, где Ваш комментарий - исправьте мое имя на Ольга МедуницЯ (А на Я, щоб читалося українською!) Спасибо!
Красота, Оль! Така цікава форма відривного густого мазка. І все-таки Ваша внутрішня рівновага навіть таку річ робить якоюсь стабільною, чи що... ні, співучою. Часом мені здається, що у Ваших руках і скалка сопілкою стане.
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00