Їх війна розбурхала ще сонних,
Літаками небо загуло.
І від диму тих солдатів чорних
Сонце освітити не могло!
Вибухами плакали гранати,
І здригалась стогоном земля.
А в окопі десь ридала мати
І новонароджене маля.
Юність непродивлена блукала
Між рядами зморених солдат.
Та надія в грудях їх повстала,
Стиснувши рукою автомат!
Падали, і знову підіймались,
"Ще не вмерли!", - ротою гули.
І під танк з гранатами кидались...
Та війну вони перемогли.
Ветерани! Старість - ваша гордість
В відблисках воєнних орденів!
Ваша доля - наша неповторність,
І життя для дочок і синів!
2009 р.