Про свободу слова люблять, слухати селяни,
вчасно в п’ятницю, блакитні, вмикають екрани.
Аж не як не зрозуміють, ну про що там йдеться.
Краще буде, каже Галя, мені так, здається.
Та Микола заперечив, витаращів очі.
Що ти дура розумієш, мозок твій дівочий.
Бачиш що вони малюють, назва цьому графік.
Від сьогодня більше грошей, дає наркотрафік.
Зворушилась, загуділа всіх селян громада,
аж почервоніла в Галі, на губах помада.
Що це? Графік, наркотрафік? Де овес, пшениця?
Усміхнувся їм Микола. Люди це дурниця.
Щоб нам заробити грошей, шість нулів із гаком,
власну землю, цього року, ми засіім маком.
Із коноплі ми оліі будем виробляти,
і залишки, теж до речі, можна продавати.
Тут дільничний вигукає. Треба розібратись.
Як це шість нулів із гаком? Як це може статись?
Таких грошей вам і в мріях, неможливо мати.
Таки гроші можуть мати, тілько депутати.
Розгубилися селяни. Що же нам робити?
Як же людям на селі, можна далі жити.
Виявляється таке, що без допомоги,
Залишається нам тільки протянути ноги.
Валерій Свідзінський. 04. 04. 2008.
ID:
251679
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 04.04.2011 23:08:25
© дата внесення змiн: 04.04.2011 23:10:40
автор: одеса
Вкажіть причину вашої скарги
|
