Ненько моя,пробач,слів багато тобі не сказала.
Ненько моя,пробач,я не знала,я просто не знала,
Що роки не птахи-відлетять і назад не вертають,
Що роки не птахи,і хвилини в них значення мають.
Ти учила мене,я не чула чи не розуміла,
Ти учила мене,але слухати я не хотіла,
Що життя всього мить,різнобарвна й така неповторна,
Що життя всього мить,яка щастя і прикростей повна.
Щоб прожити її треба тільки одне пам'ятати,
Щоб прожити її треба землю як неньку кохати.
І щоб поруч були нерозлучні і правда,і щирість,
І щоб поруч були доброта,і удача,і вірність.
Пролітали роки.Росли діти,я з ними старіла.
Пролітали роки.Сивина мої коси сріблила.
Зрозуміла тоді все,чому ти мене научала,
Зрозуміла тоді,і вже дітям і внукам казала.
Ненько моя,пробач,слів багато тобі не сказала.
Ненько моя,пробач,я не знала,я просто не знала,
Що ́роки не птахи-відлетять і назад не вертають,
Що роки не птахи,і хвилини в них значення мають...
ID:
249097
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 23.03.2011 19:08:27
© дата внесення змiн: 23.03.2011 19:08:27
автор: Тетяна Орішко
Вкажіть причину вашої скарги
|
