Я ХОДИЛА БОСА ПО ЗЕМЛІ,
У МОЄМУ РІДНОМУ СЕЛІ.
СВІЖИЙ МЕД ПИЛА ІЗ МОЛОКОМ,
НЕКТАР КВІТІВ ПАХНУВ ЗА ВІКНОМ.
КУЩ ТРОЯНДИ В ХАТУ ЗАГЛЯДАВ,
ШПОРИЧ М*ЯКИЙ СТЕЖИЧКУ ВСТЕЛЯВ.
ЩЕБЕТАЛИ ПТАХИ У САДКУ.
І ХОВАЛАСЬ КАЗКА У БУЗКУ.
НА КАЛИНІ ВІТЕР НОЧУВАВ,
В ВІКНА КРАСЕНЬ-МІСЯЦЬ ЗАГЛЯДАВ.
А В САДКУ СРІБНИЛОСЬ ДЖЕРЕЛО,
ТРІЙКО ДІТОК В МАТЕРІ БУЛО.
РОЗЛЕТІЛИСЬ ДІТИ ПО СВІТАХ,
ПУСТОТА ВСЕЛИЛАСЬ ТАМ В ХАТАХ.
НЕ МНУТЬ НОГИ РАНІШНУ РОСУ,
ПО ЩОЦІ РОЗТЕРЛА Я СЛЬОЗУ.
