Збірка розповідей Брема Стокера «В гостях у Дракули» дуже вплинула на моє світобачення. Він із самого повсякденного життя зліпив надзвичайну країну страху, як Мікеланджело «Давида».
Дружина Стокера Флоренс, написала пролог до збірки: «За декілька місяців до сконання, можна сказати, коли смерть накривала його своєю тінню, мій чоловік готувався до опублікування трьох серій коротких розповідей, і книга яку зараз тримає читач одна із них. До розповідей які він включив до збірки я добавила, ще неопублікований до цього часу епізод романа «Дракула». Інші розповіді уже були опубліковані в англійських та американських виданнях. Якби мій чоловік пожив би ще трішки він, мабуть би змінив їх. А оскільки видавництвом зайнята я, вирішила, що до читача хай лине душа мого чоловіка. І вони видані саме так як були закінчені ним.»
Навіть, був такий випадок, коли Флоренс Стокер Судилася з однією кіностудією за екранізацію «Дракули». Сміх і гріх цієї історії поклало те, що ця кіностудія замість ім’я «Брем Стокер», написали зовсім інше ім’я. Суд зобов’язав їх спалити фільм, що і було зроблено.
Повернемось до збірки «В гостях у Дракули», саме в цій збірці я побачила Стокера як художника, який малює словами. Його опис неповторний, він переносить читача, тобто мене, в ті незвідані краї де ступала нога людини, але яка не бачила прекрасного світу Стокера: « …Раптом зробилося дуже тихо і я зупинився. Буря затихла, і моє серце, немов з природою перестало битись. Але це була лише мить тому, що хмари розійшлися і в місячному сяєві я побачив, що стою серед старого кладовища, а дім до якого я ішов ― це великий склеп із мрамора, білого як сніг, що покривав навколо. Підійшовши до склепу, я побачив напис на німецькій мові «Графиня Доліген фон Шиль з Штірії. Шукала смерть і знайшла.1801.» а під цим написом я прочитав те, що було написане великими російськими літерами «Смерть ходить швидко». Потім позаду я почув, що хтось до мене швидко наближається…і я повернувся…»
Навіть, один російський невідомий письменник наслідував Стокера. Ще в 1912 році московською типографією Сабліна, був надрукований роман повна назва якого «Вампіри. Фантастичний роман Барона Олшеврі із сімейної хронічки графів Дракула-Карді». Це чергова літературна містифікація, російський роман про вампірів з західним стилем, а псевдонім викликає усмішку ― «б. Олшеври», майже як «больше ври». Уже по самому заголовку видно, що на автора справили враження роман Б. Стокера «Дракула» та збірка «В гостях у Дракули». Тут слідує набір готичних штрихів ― привиди, страшні інтер’єри, таємна кімната, давня інтрига, щоденник учителя та інші документи та листи. Бажано читати тим, кому все одно на старі прийоми, а важливе те, що хотів передати літератор і покладена в це душа.
« Поки я це читав, кімната, немовби, ходила ходуном. Якби я був би трішки уважнішим, мене не видержали б ноги. Все було так дивно і моторошно, мені здавалось, що я був у центрі війни між добром і злом» ― уривок із збірки «В гостях у Дракули».
Як говорив прусський офіцер Фердінанд фон Шілль: «Краще жахливий кінець, ніж кінець без жаху». Саме на такій веселій ноті я і закінчую.
ID:
232846
Рубрика: Проза
дата надходження: 04.01.2011 13:00:31
© дата внесення змiн: 04.01.2011 13:00:31
автор: Даша Піддубна
Вкажіть причину вашої скарги
|