Буйний вітер, блудний вітер, листочки колише,
Був мій син мов дуб, міцний, а тепер не дише.
Був, мов ясен, світлоокий, ставний, добросердий,
Я тепер попід тинами... Люди милосердні!
Змилуйтеся над матір`ю, не дайте померти!
Хоч копієчку подайте, спасіте від смерти!
Чоловік мій партизаном на фронті загинув...
На кого ж мене, мій єдиний, мій рідний, покинув?
Щоб померти з голоду в землянці-могилі,
Бо не можу без вас жити, діти мої милі.
Доню рідна, моя зоре, трояндо прекрасна!
Збезчестили, свої ж таки! Яка я нещасна!
Доню доню... Повісилась... Пам`ятаю досі:
Буйний вітер, блудний вітер колихає коси...
18 апреля 2010