Мізерна крихітна піщинка
В бездонних Всесвіту просторах.
Лиш мрій протоптана стежинка,
За межі дійсності суворі.
І в сферах тих ми всі чужинці -
Космічний холод днів і ночі.
Тепло земне, дарунок Сонця,
Щоб жив цей світ, що бачать очі.
Чим глибшу суть сховали зорі,
Тим більш беззахисна, смілива.
Укрили хмари непрозорі
Колиску, дім, одвічне диво.
Безмежжя вічності донині,
Незгасні полум’я і сила
Вмістились в ній, немов в зернині,
Що проросла, себе відкрила.
Мізерна крихітна піщинка -
Для нас велика, в протилежність.
Блакитна кулька-намистинка,
Для людства шлях, як старт в безмежність.
07/11/2010 (в ред.)
Андрій Гагін відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваш вірш я вже прочитав зранку, а мій вірш написаний вночі. Пишу в основному після 12 ночі, коли всі ляжуть спати, і ніхто не заважає. Це в нас якимось чином думки співпали!!!