Молода й щаслива по росІ я йшла,
Стежина звивалась у життя вела
Маки червонІли, падала роса,
В очІ заглядала волошок краса.
ЮнІсть,та стежина, вивела з села,
ДалІ, по дорозІ, доленька вела,
У життІ моєму, квІти скрІзь цвІтуть,
Та чомусь дороги,в те село ведуть.
ЗамрІяна юнІсть,в зрІлІсть перейшла,
Не по тІй дорозІ я в життІ пройшла,
БІль всІ роки в серцІ вогником пекла,
Та звернуть з дороги, сили не знайшла.
Роки пролетІли, в косах сивина,
На стежину нашу я прийшла сама,
Незабутки синІ плакали в росІ,
НІчого не вдієш,МИ ТЕПЕР-ЧУЖІ.
