Чи я можливо поспішаю,
Окриливши думки свої,
Можливо часом зле вбачаю,
У діях, що були твої?
Для тебе душу відчиняю,
Очікую того ж в замін,
Сердечний ритм я зупиняю,
І закликаю вітер змін.
Даремно все, можливо так,
Але, мабуть, я не змирюсь,
Любові хочу мати знак,
Епосі новій посміхнусь.
Коли тебе я пригортаю,
Окрилений твоїм єством,
Тоді питання забуваю,
тИ є для мене божеством!