Обійми мене так, як ти знаєш – ніжно,
аби тіло обм’якло шовком,
аби серце скотилося в п’яти
і злетіло в безхмарне небо…
Поцілуй мене так, як ти знаєш – м’яко…
І хай терпнуть вуста повільно,
щоб запаморочень із лихвою
стало зараз й позавтра досить...
І скажи тільки так, як ти знаєш – мрійно,
що зі мною цей світ інакший,
що нас двох не вполюють примари,
що прийшли невідомо звідки…
І зроди мене так, як ти знаєш – легко,
може, болем, зрадою й громом…
Доторкнися до тіла подихом –
подивись на моє кохання…