Мертве листя вій сивіють погляди надії плачуть потонула в мушлях моря зморена своєю самотою… знаю завжди плачучи собі в долоні залишками меду заспокоюю душевний дощ прикладу твої колючі кислі поцілунки собі до скронь сонно скаженію божеволію риби в небі ридають римовано сухо о lacrimoso! Мереживом мрій заплітаю повітря кімнати Світлано співай сатаністам сектантам не час висувати претензії…зорі які ж ви червоні пекучі пусті…зоре рожевими нитками спи у свідомості лез і підлоги сонце світи блюзнірськими смайлами сонце світи під симфонії блюзу ріка пересохла медузо живи бо Місяць співає пісні бо місяць шепоче знервовано падають зорі в молочні дороги купаються вії в волозі мріє докурюй скоріше радянські свої цигарки…ти палиш, мріє? палиш ти?
причини вросли своєю розімкненістю і забавляння в черзі до щурячого
розбою розглаженого усвідомлення кольору що пласко був похилений
біля стіни як картина що її притулили бо речі мають суміщення
сприйняття транспорту довкола книжок промоклих повністю і врожай
промитий і складений твердіє щодня.
