Осінній смуток огортає душу,
своє кохання втрати я мушу.
У неба я одне питаю:
"Навіщо це, за що страждаю?"
Воно мовчить сьогодні, і байдуже
ти дивишся на мене, друже,
і навіть слова не промовиш,
і поцілунку з губ не зловиш.
Твоє кохання - це мій біль,
мій смуток і моя відрада,
воно пече, як рану сіль,
проте тобі я завжди рада.
За все, що було дякую тобі,
хоч розійшлись, як в морі кораблі,
на згадку про тебе залишу собі
картину твою Сальвадора Далі.
