Іній впав на коси твої
Блиск в очах жевріє ще
Серце б’ється у полоні
Тужить плаче сина жде.
Очі вже не повноводні
Пересохла сліз ріка
А безсмертний час як вихор
Гнав безжалісно літа.
Думи спокою не мають
Линуть знов у неба вись
Там блукають і благають
Зустрічі на долі мить.
Осінь по садах гуляє
Пташки в вирій відліта
А життя як свічки вогник
Догорає до кінця.