А все життя – лиш порвана струна,
І новий день так важко пережити.
Ти знов один, і знов вона одна.
Якби ще можна було не любити.
Якби вона дивилася не так,
Якби у серці щось не ворушилось.
А ти не зрозумів, що це був знак
І що вона тебе не розлюбила.
Ти ж мав бути їй, ніби ворог,
Та залишився ангелом лиш.
Ти болиш не прощальним «вчора»,
Ти холодним «колись» болиш.
Цей біль вогнем терзає не її,
Тебе ж гризуть лиш докори сумління.
Її труна і спогади твої,
Все добре буде тільки в сновидіннях.
Ти ж мав бути їй, ніби ворог,
Та залишився ангелом лиш.
Ти болиш не прощальним «вчора»,
Ти холодним «колись» болиш.
