Блиск волосся розкішних кіс,
Перламутрові перли ночей,
І прозорі алмази сліз,
І агати чорних очей…
Я здригнусь, пригадавши усе,
Аж мороз по шкірі пройде...
Подих вітру мені принесе -
Ні, не знайду тебе ніде...
Пам’ятатиму всеньке життя
Про любов і ту пристрасну ніч...
Не буде уже вороття:
Ні твоїх перламутрових пліч,
Що для мене пішли в небуття,
Ані поглядів віч-у-віч…
10.06.2010 р.
* Навіяно віршем Лани Сянської "Я поїду до тебе, далеко"
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194784)
Ні, я хотіла, щоб Ви написали своє, а я своє і тоді б ми побачили, як психологічно реагують на изапахи чоловіки і жінки. В нас же різна психологія. Ну, як прийде натхнення, то напишіть, а я вже дещо в голові відклала. Після 00 год. ,мабуть виставлю на суд.
Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добре, Лано, чекатиму натхнення, а ще краще - Вашого вірша. Якщо натхнення не прийде само, то, може, Ваш вірш його трохи піджене. Взагалі-то я ще ніколи не писав віршів на задану тему (а ні, помилився, колись написав про НЛО).
Ні, я хотіла, щоб Ви написали своє, а я своє і тоді б ми побачили, як психологічно реагують на изапахи чоловіки і жінки. В нас же різна психологія. Ну, як прийде натхнення, то напишіть, а я вже дещо в голові відклала. Після 00 год. ,мабуть виставлю на суд.