Я тебе шукав стільки довгих літ,
Я тебе чекав, як веснянний цвіт.
Зазирав увись, заглядав в пітьму,
Поки не зустрів німфу неземну.
Де ходила ти, була дотепер?
Без кохання я мало не помер.
Будь зі мною все, не лишай на мить,
Розстели до ніг білий оксамит.
Бачу віщі сни, що з тобою я.
В подиху весни лащиться земля.
Вітер розганя хмароньки незлад
І не можу я повернуть назад.
На вечірнім тлі - діодема з зір,
На росинках віт - діамант-сапфір,
В сонячнім теплі - золото надій,
Ти навік моя, я навіки твій.
Я запізнилася. Вже сказані всі слова.Дуже гарно сказано.
Серце Вам підказувало ці слова,
Серце не можливо не почути.
Вам кохання побажаю я
І ніколи не пізнать розлуки.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може ви ще й співати вмієте? Цікаво було б почути авторське виконання. Зауважую, що стараюся Вас наслідувати. Тому закину свою пісню про 50 -річчя. Дякую за стимулювання
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та щось там бубую і не більше, вірш ще поки не має музичного озвучення
Нехай вашій кровинці такі слова говорить впродовж життя її коханий. 
Так, до цього вірша гарну, задушевну мелодію і можно співати на кожному весіллі! 
