Заметіль. Надворі знову заметіль!
Шалений вітер і уже не бачу я твоїх слідів.
Білим снігом так давно усе припало,
а час летить, а час летить...
Та від минулого нічого вже не стало.
Знаю те, що в тебе є сім"я й родина,
а я одна, щей досі я одна,
як в полі червоная калина.
Додолу віти хилються щоразу.
Яка журба, не вже таке буває,
що все болить та все й одразу.
Любов- це те, що нам дарує доля.
Щасливий той, хто покохав.
Хоча мені з тобою бути не судилось,
але б за тебе кожен, своє життя віддав.
Я не жалію, що колись тебе зустріла
і памятаю, твої я очі чарівні.
Які я бачити щоразу так хотіла,
але все інакше склалося в житті.
