"Закохані вирізьбили на дереві стільки простромлених стрілами сердець, що дерево померло від серцевої хвороби..."
Єміль Кроткий
Я не знаю чи завершу цей щоденник
всі емоції свої, я тобі сказав,
я не знав ,що кохання - смертник...
я б його ще тоді віддав...
Відав би на смерть звірям ,
нехай би розірвали..
я називаю щастя морем
так добре, що вони не кохали..
Який раз повторяю?
згадай наші перші дні!
ти увечері дзвониш мені..
і при зустрічі кажеш :" Я скучаю"
Сумна...ти сумна, я ж бачу..
чому розійшлися ми?
за тобою серце плаче...
як за кицьою маленькі коти..
Я не знаю чи знайду,
такий скарб як ти,
але в душі знаю , що люблю...
і на решту наплювати!
Звичайно я радий,
коли ти смієшся,
але в душі розбитий
до попереднього не повернешся!
Ти вибач мене...
з надією ,що любов мине...я лягаю спати!
