Закриваєш очі, темряву бачиш,
відкриваєш..... різниці не відчуваєш.
Розбавляє сутінки лиш лампочка на стелі
та пачка сигарет в портфелі.
У дзеркало на себе глянеш
ніби живе обличчя, і очі бачать кольори,
а думки далеко, десь в Раю,
де душа балансує на краю.
Скрізь темно, лиш від лампочки є світло
ось і життя чиєсь крізь повз тебе пролитіло,
вже не одне, не два, багато,
а джерело світло так і не міняло.
Чим далі йдеш, тим темрява густіє,
чим далі йдеш, тим темрява тускніє.
Ще крок...й не буде назад дороги,
й не переступиш хати рідної пороги.
Невірний крок.......душа назад все рветься,
невірний крок...душа назад вже не вернеться....... ́́
