Чому ще й досі пам’ятаю
Про тебе, теплі літні дні,
Нічне і тихе в зорях небо.
Чому так сумно знов мені?
Чому ще й досі серце плаче,
Коли ніхто не чує знов,
Хто ж відповість мені, юначе,
Невже то справжня є любов?
Чому ще й досі без спокою
Проходять мої дні, а осінь
Веде їх далі за собою,
І я живу немов у комі,
Але у спогадах моїх
Лиш ми зостались нерухомі.