Я добре пам'ятаю,
наші зустрічі в саду,
і кожен раз тебе вітаю
таку щасливу молоду.
Я досі згадую
ту ніжність і красу,
ти відрізнялась добротою,
її в гріб з собою заберу,
і я щасливий був,
і ти була цаслива,
но я , дурний, пішов,
забув тебе й покинув,
який дурний я був тоді!
Невже хтось кращий в доброті
був від тебе?
Невже мені стало краще?
Ніколи не прощу собі, нізащо!
я не хотів робити зла
і зараз не бажаю,
мою душу вкрила тьма
і я прощення благаю,
бо лиш тебе оду,єдину,
яку тоді покинув.
Я тебе любив і зараз я люблю,
зрадістю чекаю на взаємність твою.
Ти мій ідеал,
ти моє кохання,
як душі моєї жаль,
приносить труднощі й зітхання.
