Осінній ранок. За вікном падає золотисте листя. По склу стікають каплі дощу. Вона сиділа пере дзеркалом, пильно в нього вдивляючись. Раптово, Вона почала говорити до свого відображення в дзеркалі.
“За що ж мені таке горе? Чому це сталось іменно зі мною?!”
“Невже ти досі думаєш про нього?” спитало відображення.
“Так…хоча я знаю, що вже пройшло пів року після того, як ми розстались…”
“Невже твоя любов така сильна?” знову спитало відображення.
“Не знаю…можливо…Я не впевненна, що люблю, але знаю точно, що не можу забути його…Я бачу його кожен день, коли їду з роботи. З ним постійно якась жінка…Видно, що вони щасливі разом…Звичайно, мені всерівно за нього. Мені всерівно хто він, що він робить і з ким він, але…але кожен раз, коли я бачу їх разом, моє серце підозріло стискається…”
“А він тебе замічає?” тихенько задало своє питання її відображення.
“Ну…інколи ми зустрічаємось поглядом…Але він мене не впізнає..або робить вигляд, що не знає мене. Я так запуталась!”
“Ти повинна його забути!” викрикнуло відображення, “Невже ти не бачиш, що в нього нове життя, нові мрії та надії…Невже ти не бачиш, що ти йому байдужа? Він страрається не показувати, що між вами щось було…він не впізнає тебе…старається не впізнавати…Невже ти не бачиш, що він хоче, щоб ти забула про нього…відпустила його…щоб ти продовжувала жити своїм життям?”
“Любов сліпа…”
“Та це ж не любов” знову викрикнуло відображення, “Ти просто завидуєш, що в нього нове життя…краще…Що в нього кохана людина…Ти завидуєш, що в тебе немає цього всього…”
“Можливо…” задумалась Вона , “Але…”
“Ніяких ‘але’!” запротестувало відображення, “З сьогоднішнього дня, ми починаємо нове життя. Без нього! Поглянь навкруги-десь там, тебе чекає хтось, хто готовий на все заради тебе! Тобі лише потрібно простягнути до нього руку і впустити його в своє серце.”
Раптом, Вона почула мотор машини за вікном, а згодом, знайомі кроки. Це був її найкращий друг, який завжди був поруч, коли їй потрібна була підтримка. І тут, Вона зрозуміла-це Він ! Той, хто готовий на все заради неї. Хто не залишить її у тяжку хвилину і буде завжди її любити.
Зірвавшись на ноги, та посміхнувшись відображенню в дзеркалі, Вона вибігла на зустріч свому новому щастю…
ID:
172302
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.02.2010 06:07:57
© дата внесення змiн: 17.02.2010 06:07:57
автор: NarКотик
Вкажіть причину вашої скарги
|
